Повномасштабне вторгнення Росії принесло руйнування не лише в міста та інфраструктуру, а й у господарства звичайних українців. Одна з менш помітних, але глибоко особистих втрат — це пасіки, які залишились під окупацією. Луганщина, зокрема Лисичанськ, колись славилась активними бджолярами, ярмарками натуральної продукції та співпрацею між малими виробниками. Сьогодні — це згадки, які болять, але не зупиняють.
Багато пасічників були змушені залишити все — вулики, техніку, землю, житло. Все, що роками створювалося з любов’ю. Дехто вивозив бджіл у вантажівках під обстрілами. Інші — просто втратили все. Але ті, хто зміг виїхати, не втратили головного — досвіду, знань і віри у свою справу.
На новому місці вони почали з нуля: орендували ділянки, збирали вулики по частинах, шукали підтримку у місцевих громад. Часто починали з базового — і тут важливу роль зіграли онлайн-платформи, де можна швидко знайти необхідні товари для пасіки, поспілкуватися з колегами, знайти наставників чи покупців.
Перша медова рамка з нуля
У багатьох історія відновлення починалась із одного вулика. Зібраного вручну, подарованого, купленого на останні гроші. Але коли в ньому з’являлася перша рамка з медом — це була не просто перемога, а доказ: я ще можу.
Сьогодні переселені пасічники працюють у Хмельницькій, Черкаській, Кіровоградській, Вінницькій, Полтавській областях. Вони створюють нові господарства, об’єднуються в кооперативи, виходять на ринок і знову продають свою продукцію. Зростає попит на можливість купити мед у перевіреного українського виробника, який пройшов крізь війну, але зберіг якість.
Часто покупці навіть не знають, що за цим медом стоїть історія втрати дому й відбудови на новому місці. Але це додає цінності — і продукту, і людям, які його створили.
Натуральна підтримка для організму і духу
Окрім меду, пасічники пропонують пилок, віск, прополіс, пергу, маточне молочко. Але особливий інтерес з боку покупців викликають продукти, що зміцнюють імунітет та мають народну репутацію “енергетичних бомб”. Один із таких — паста амосова.
Її популярність зросла у часи війни — люди шукають натуральні способи підтримати здоров’я, серце, нервову систему. Багато пасічників включають пасту до своїх продуктових лінійок або продають інгредієнти для самостійного приготування.
В умовах стресу й нестабільності такі речі стають не просто смаколиком, а проявом турботи про себе та близьких.
Не лише бізнес, а справа життя
Для багатьох пасічників Луганщини бджільництво — це не просто робота. Це частина ідентичності, зв’язок із землею, традиція. І коли цю справу доводиться залишити — болить. Але ще більше болить, коли не можна продовжити.
Тому ті, хто має змогу, починають спочатку. І платформи на кшталт “єБджоли” допомагають знайти все необхідне: від обладнання до покупців, від однодумців до консультацій. Цифрові інструменти стали порятунком там, де зруйновано фізичну реальність.
Пасічники з Луганщини втратили не лише вулики. Вони втратили землю, звичне життя, друзів, клієнтів. Але не втратили головного — здатності творити. І сьогодні, на вільних територіях, вони знову роблять те, що вміють найкраще: дбають про бджіл, збирають мед, передають знання. А ми — можемо підтримати їх, обираючи справжній український продукт.