Як видавництво "РВВ" відкриває забуту історію: українська артилерія, що стала культурною спадщиною

У вересні 2025 року на літературному фестивалі «Книжкова країна» видавництво «РВВ» представило одну з найяскравіших своїх новинок – книгу Мар’яни Верхотурової «Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею». Це унікальне поєднання наукового каталогу й мистецького фотоальбому, що повертає Україні цілий пласт забутої технічної та культурної історії.

Артилерія як пам’ять

«Ми говоритимемо не про артилерію як військове явище, а як про музейні культурні цінності», – пояснила авторка книги, історикиня і дослідниця зброї Мар’яна Верхотурова.

У виданні зібрано 167 унікальних художніх фотографій гармат із колекції Львівського історичного музею, а також креслення, мікроструктурні й матеріалознавчі аналізи. Кожен розділ книги показує, що артилерія – це не лише інженерна майстерність, а й відбиток історії міст, майстрів, держав.

«Ця книга – каталог найбільшої музейної колекції зброї, яка сьогодні зберігається в Україні», – зазначає Верхотурова. Йдеться про близько 90 експонатів, систематизованих і описаних у межах багаторічної дослідницької роботи, розпочатої ще під час написання її кандидатської дисертації.

РВВ і місія збереження

Для видавництва «РВВ» ця книга – частина масштабної серії історико-архівних публікацій, спрямованих на повернення в публічний обіг маловідомих сторінок української історії. Раніше РВВ презентувало серії «Джерела до вивчення козацтва», «Литовська метрика», «Документи українського козацтва XVI–XVII ст.» – і кожне з цих видань стає опорою для істориків, архівістів і викладачів.

«Щоб скласти каталог, дослідник має провести величезну роботу, – каже Верхотурова. – Це фіксація предметів у часі й просторі, створення відкритої бази даних. Завдяки цьому ми знаємо, що втратили, і що маємо повернути».

Саме таку роль видавництво «РВВ» сьогодні бере на себе – фіксувати, каталогізувати, зберігати. У добу, коли окупації знову знищують музеї, а пам’ятки вивозяться з тимчасово захоплених територій, документування стає не лише науковою, а й оборонною роботою.

Книга, що оживляє міста

Мар’яна Верхотурова показує Львів не лише як культурний центр, а й як один із перших артилерійських осередків Східної Європи. Саме тут, за архівними свідченнями, ще у XIV столітті налагодили виробництво гармат – майстри прибували з Німеччини, а з часом з’явилися й українські ливарники, як-от Іван Полянський, паламер греко-католицької церкви, який створював гармати серії «апостолки».

Кожен експонат у каталозі має свою історію. Одна з найвідоміших – гармати Леонарда Герле, майстра з Нюрнберга, які після подорожей через Несвіж і Москву зрештою повернулися до Львова.

«Дві гармати Леонарда Герле збереглися лише завдяки тому, що у 1940-х роках їх встигли каталогізувати, – зазначає дослідниця. – Каталог часто залишається єдиним джерелом, коли самих колекцій уже нема».

Детектив у музеї

За словами Верхотурової, робота над книгою перетворилася на справжній історичний детектив. Вона розповіла, як випадково знайшла у Варшаві бронзову гармату, яку вважали втраченою зі Львова:

«Я впізнала її випадково у Музеї війська польського. Виявилося, що вона була вивезена ще в 1960 році. Але в нашому каталозі вона збережена як пам’ятка втраченої колекції».

Такі історії роблять книгу не лише науковим каталогом, а свідченням боротьби за культурну пам’ять. 

Мистецтво у металі

«Метал – це теж жива матерія, – говорить Верхотурова. – Якщо розрізати його й подивитися під мікроскопом, він виглядає, як кавун на світлі – зернистий, теплий. І навіть через століття метал розповідає свою історію».

Такі слова змінюють уявлення про науку – вона стає емоційною, живою, людяною. Саме таким є підхід «РВВ»: повертати історію не через архіви, а через людські голоси, через тих, хто її досліджує й документує.

Українська історія в новому світлі

Завдяки виданню «Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею» видавництво «РВВ» вкотре показало, що українська історія – це не лише літописи, а й технології, майстерність, мистецтво зброї. Книга вчить бачити за металом – людей, за зброєю – культуру, за каталогом – живу пам’ять.